Смотреть больше слов в «Російсько-українському словнику (Української академії наук)»
ОСТА́НОК, нка, ч., перев. мн.1. Те, що залишилося від кого-, чого-небудь; рештки, залишки.Тепер, кажуть, Головатий останки збирає Та на Кубань підмовля... смотреть
без оста́нку. 1. Цілком, повністю, до кінця. (Прісцілла:) Не вимагає віра сеї (цієї) жертви, але душа моя забороняє мені сей шлюб, поки твоя душа не може злитися з моєю без останку (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (В. Сосюра); Рідні гаї і кручі, Рідні весняні ранки! — В праці, в житті кипучім Ваш я весь, без останку (М. Гірник). без оста́тку, заст. Сулії, тикви, баклажки, Все висушили без остатку, Посуду потовкли в шматки (І. Котляревський). 2. зі сл. зника́ти, пропада́ти і т. ін. Нічого не лишаючи після себе; безслідно. Не пропадає ніщо без останку: всі речі, розпавшись, Тільки вертаються знов до запасів матерії вічних (М. Зеров). до оста́нку. 1. зі сл. зни́щити, згорі́ти, спали́ти і т. ін. Повністю, цілком, дощенту. Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку все їх добро (І. Нечуй-Левицький); День до останку згорів і лишилася нічка бліда (Леся Українка). до оста́тку, заст. Чи не справді се татари Людей позаймали, Все спаливши до остатку, У полон погнали (П. Куліш); // зі сл. засоро́митися, зніти́тися і под. Остаточно, зовсім. Якось збоку лукаво подивилась (Явдоха) на мене, перевернула сіль, кинулась її збирати й, до останку засоромившись, притьмом вибігла з кімнати (М. Коцюбинський). 2. зі сл. би́тися, захища́ти і т. ін. До останньої можливості, скільки стане зусиль, витримки і т. ін.; до кінця. В ланцюгах неволі Гинучи заранку, Жваво проти долі Бийся до останку! (П. Грабовський); А на фронті Весь пал, усе кипіння серця, все завзяття Вона людським стражданням оддавала, Ім’я сестра виправдуючи чесно І до останку (М. Рил на оста́нку. У кінці, під кінець, на завершення і т. ін. Достав (дістав) з полиці горщик, налляв у нього води з коновки, накришив бурячків та зеленої закришки на смак та й кинув туди гриби на останку (П. Козланюк); — Що ж це буде далі? — гримів він на останку,— нас кривдять, нас б’ють поодинці (С. Васильченко). на оста́тку, заст. — Бевзні! Нікчемники!.. пеньки головаті!! — закричить на остатку Мирін та й затихне… (Панас Мирний). на оста́нок. На останок зазначу цікавий факт (Леся Українка); Прокіп Журба залишав бій у ворожих окопах на останок (В. Кучер).... смотреть
ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що мин... смотреть
【阳】До останку 1) 到最后; 尽最大努力. 2) 完全, 全然, 到极点На останок (або на останку) 末了, 未尾, 最后
Оста́нок. Решта. Всі прочі доходи зраховуємо до купи і аж тоді пошукуємо за останком, себто ріжницею між доходами дотичними і видатками (Канюк, 1906, 37)// порівн. пол. ostatek - залишок, решта; рос. остаток - залишок, решта.... смотреть
Оста́нок, -нку; -нки, -нків. До оста́нку, наоста́нку, присл.
див. останки.
оста́нок іменник чоловічого роду те ж, що і останки в однині вживається рідко
див. залишок; кінець
в соч. - до останку - на останок
див. останки.