ОТЧИЧ

стар. син і спадкоємець по батькові; власник батьківщини.

Смотреть больше слов в «Російсько-українському словнику (Української академії наук)»

ОТЧИЩАТЬ →← ОТЧИТЫВАТЬСЯ

Смотреть что такое ОТЧИЧ в других словарях:

ОТЧИЧ

I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИ... смотреть

ОТЧИЧ

ОТЧИЧ.См. Вотчич.

ОТЧИЧ

О́ТЧИЧ див. о́тчичі.

ОТЧИЧ

о́тчич іменник чоловічого роду, істота закріпачений селянин іст.

ОТЧИЧ

Поміщик, землевласник

ОТЧИЧ

ОТЧИЧ, см. отец.

T: 163